Кодекс етики норвезької преси
Етичний кодекс для преси (друкована преса, радіо, телебачення та інтернет-видання).
Кожен редактор і співробітник редакції зобов’язаний знати ці етичні стандарти преси та базувати свою діяльність на цьому кодексі. Етична практика охоплює весь журналістський процес від початку збору матеріалу, до публікації.
- Роль преси в суспільстві
1.1. Свобода слова, свобода інформації та свобода преси є основними елементами демократії. Вільна незалежна преса є одним із найважливіших інститутів демократичного суспільства.
1.2. Преса виконує важливі функції: вона інформує, надає критичне висвітлення поточних подій, та є місцем публічного дискурсу. Преса несе особливу відповідальність за можливість висловлювати різні погляди.
1.3. Преса захищає свободу слова, свободу преси та принцип доступу до офіційних документів. Вона не може піддаватися будь-якому тиску з боку будь-кого, хто хоче перешкодити відкритій дискусіі, вільному потоку інформації та вільному доступу до джерел. Угоди щодо ексклюзивного висвітлення заходів не мають перешкоджати незалежному висвітленню новин.
1.4. Правом преси є інформування про те, що відбувається в суспільстві. Преса має виявляти обставини, які підлягають критиці. Зобов’язанням преси є критичне висвітлення і своєї власної ролі у супільстві.
1.5. Завданням преси є захист окремих груп та осіб від зловживання чи занедбання, вчинених державними органами влади та установами, приватними підприємствами чи іншими.
- Чесність і надійність
2.1 Відповідальний редактор несе особисту та повну відповідальність за зміст медіа та має остаточне слово щодо редакційного змісту, фінансування, презентації та публікації. Редактор повинен діяти вільно і незалежно по відношенню до будь-яких осіб або груп, які – з ідеологічних, економічних чи інших причин – бажають вплинути на редакційний зміст. Редактор повинен захищати можливість редакціі випускати вільну та незалежну журналістику.
2.2 Редактор і та кожний співробітник редакції повинні захищати свою незалежність, чесність і надійність. Уникайте подвійних ролей, посад, доручень або зобов’язань, які створюють конфлікт інтересів, або піднімають сумніви щодо вашої незаангажованості.
2.3 Будьте відкритими з бєкграунодом якій може бути релевантний для глибшого розуміння громадскістю журналістського контенту.
2.4 Співробітники редакції не повинні використовувати своє становище для досягнення особистої вигоди, включаючи отримання грошей, товарів або послуг, які можуть сприйматися як компенсація від сторонніх осіб за фаворитизм з боку редакціі.
2.5 Співробітника редакції не можна силувати робити щось, що суперечить його або ії переконанням.
2.6 Ніколи не послаблюйте чіткогого розмежування між редакційним змістом та рекламою. Читачу або слухачу завжди має бути очевидним що є реклама а що ні. Розмежування так само має бути очевидним, якщо ви перепосилаєте на іншу веб-сторінку, або якимось чином даєте привязку на інший матеріал. Відмовляйтесь від реклами, яку по формі легко сплутати з журналістським стилем данного видання.
2.7 Згадування продуктів, послуг, торгових марок і комерційних інтересів, у тому числі тіх що можуть належати до данного ЗМІ , має бути вмотивовано журналістськими міркуваннями, та не виглядати як реклама. Тримайте чітку межу між маркетинговою діяльністю та редакційною роботою. Відхиляйте будь-які пропозиції журналістських послуг в обмін на рекламу. Уникайте відтворення PR-матеріалів без належного критичного аналізу.
2.8 Прихована реклама несумісна з належною етичною практикою. Комерційні інтереси не повинні впливати на журналістську діяльність, зміст чи подання матеріалу. Якщо редакційний матеріал спонсується або програма містить продакт-плейсмент, це має бути очевидним для громадськості. Спонсорство завжди має бути чітко позначене. Спонсорство або продакт-плейсмент у поточних новинах чи журналістиці, або журналістиці для дитячої аудиторії, несумісні з належною етичною практикою преси. Прямі витрати на журналістську діяльність в основному оплачує сама редакція. У разі винятку, аудиторія має бути проінформована про те, що саме фінансується зовнішніми акторами.
2.9 Співробітники редакції не повинні приймати доручення від будь-кого, крім керівництва редакції.
- Поведінка та відносини із джерелом інформаціі
3.1. Як правило, джерело інформації має бути ідентифіковано, якщо це не суперечить захисту джерела або інтересам третьої сторони. Як правило, джерелам не дозволяється давати анонімні негативні характеристики інших осіб.
3.2. Будьте критичні до вибору джерел і переконайтеся, що надана інформація відповідає дійсності. Належною практикою преси є прагнення до різноманітності та релевантності у виборі джерел. Будьте особливо уважні при роботі із інформацією з анонімних джерел, джерел, що пропонують ексклюзивність, та інформацією, наданою за плату.
3.3. Належною практикою преси є роз’яснення передумов контакту під час взаємодії з джерелами. Якщо існує угода щодо затвердження цитат, слід чітко пояснити, що включає ця угода та які її дедлайни. Редакція сама вирішує, що врешті публікувати.
3.4. Захищайте ваші джерела. Захист джерел є основним принципом у вільному суспільстві та необхідною умовою здатності преси виконувати свої обов’язки перед суспільством і забезпечувати доступ до важливої інформації.
3.5. Не розголошуйте ім’я особи, яка надала інформацію на конфіденційній основі, за винятком випадків, коли особа надала чітку згоду.
3.6. З огляду на захист джерел та незалежність преси ніхто не може вимагати від журналіста надати доступ до неопублікованого матеріалу.
3.7: Джерела мають бути правильно цитовані. Преса зобов’язана правильно відтворювати значення та посил у цитатах які використовуються. Жодне джерело не має права на повне відтворення свого інтерв’ю.
3.8.Головною метою домовленості про затвердження цитат, якщо вона існує, є виправлення фактичних помилок та точне відтворення цітат. Срівробітники без редакційних повноважень не можуть втручатися в редагування або подання редакційного матеріалу.
3.9: У журналістській роботі ставтеся з увагою до інших. Не зловживайте почуттями людей, відсутністю медіа-досвіду, їх невіглаством чи необдуманістю. Пам’ятайте, що люди, які переживають шок або горе, більш вразливі, ніж інші.
3.10. Приховані камери/мікрофони, або видуману ідентичність можна використовувати лише як вийняток, за умови, що цей метод є єдиною можливістю викрити особливо важливу для суспільства інформацію.
3.11. Преса, як правило, не платить джерелам за надання інтерв’ю чи інформації. Не платіть великі сумми за інформацію надану по гарячій лініі. Використання схем оплати, які спокушують людей без належної причини вторгнутися в приватне життя інших або розкрити конфіденційну особисту інформацію, є несумісним з належною практикою преси.
- Правила публікації
4.1. Важливо щоб журналістській матеріал тримався суті справи та містив огляд на інших і у змісті, і у презентаціі.
4.2. Чітко поясніть, що є інформацією яка базується на фактах, а що коментарем.
4.3. Памїятайте про повагу до характеру та особистості людей, іх приватного життя, етнічної належності, національності та переконаннь. Будьте обережні, використовуючи терміни, які можуть сприйматися як стигма. Не наголошуйте на особистих чи приватних аспектах які не мають прямого відношення до справи.
4.4. Слідкуйте за тим, щоб заголовки, вступ, та існуючі привязки у тексті не вводили в оману щодо змісту матеріалу. Доброю практикою преси є давати посилання на першоджерела, коли інформація цитується з інших ЗМІ.
4.5. Памятайте про презумпцію невинуватості у висвітленні кримінальних розслідувань та судових справ. Зробіть очевидним, що винуватість підозрюваного, затриманого, обвинуваченого чи підсудного, не вирішено, доки судовий вирок не набере законної сили. Доброю етичною практикою є повідомляти про остаточні вироки судових справ, які раніше висвітлювалися у медіа.
4.6. Завжди враховуйте, як матеріали про нещасні випадки та злочини можуть вплинути на жертв і найближчих родичів. Не ідентифікуйте жертв або зниклих безвісти, якщо найближчі родичі непроінфромовані. Чутливо та обережно ставтеся до людей у горі або в моменти шоку.
4.7. Будьте обережні у використанні імен, фотографій, а також інших розпізнавальних елементів, що дозволяють однозначно ідентифікувати осіб, які згадуються в описі кримінальних дій. Слід проявляти особливу обережність у справах на ранній стадії розслідування, тих що стосуються неповнолітніх правопорушників, та у випадках, коли ідентифікацію може зашкодити третій стороні. Ідентифікація повинна ґрунтуватися на законній потребі в інформації. Наприклад, може бути правомірним ідентифікувати особу, якщо існує безпосередня небезпека нападу на беззахисних осіб, у разі серйозних і повторних злочинів, якщо особистість або суспільна роль суб’єкта мають пряме відношення до справи, або коли ідентифікація захищає невинного від невиправданої підозри.
4.8. Добра етична практика у матеріалах про неповнолітніх зумовлює увагу до наслідків, які висвітлення у пресі може мати для дитини. Це також стосується випадків, коли опікуни або батьки погодилися на публікацію. Як правило, імена дітей не розкриваються у справах про сімейні спори, опікунство, чи в інших судових справах.
4.9. Будьте обережні, повідомляючи про самогубство та спробу самогубства. Уникайте надавати інформацію, яка перевищує межу необхідної. Уникайте опису методів або інших умов, які можуть спровокувати нові суїциди.
4.10. Будьте обережні при використанні фотографій у будь-якому контексті, відмінному від оригінального.
4.11. Захищайте довіру публіки до достовірності журналістського фото. Фотографії, які використовуються як доказ, не повинні бути змінені таким чином, щоб створити хибне враження. Маніпульовіні фотографії можуть використовуватися як ілюстрації, у випадку коли очевидно що це монтаж.
4.12. Використання фото має відповідати тим самим етичним вимогам уважгого та обережного ставлення що й письмова, чи усна презентація матеріалу.
4.13. Неправдиву або неправильну інформацію необхідно виправити, а за потреби – якомога швидше принести вибачення.
4.14. Ті, хто піддався серйозним звинуваченням, повинні мати можливість відповісти на звинувачення, до публікаціі. Небажання сторін давати коментар або приймати участь у дебатах не повинно перешкоджати дебатам та новинам.
4.15. Потрібно за першої можливості надавати право відповіді тим хто став об’єктом нападу. Вийнятком є випадки коли медійний напад є частиною існуючого публічного обміну думками між сторонами. Вимого до відповіді це стислість, притримання суті справи, та чемна форма. У відповіді може бути відмовлено, якщо інша сторона без об’єктивної причини відхилила пропозицію. Відповіді та авторські коментарі не мають супроводжуватися полемічним коментарем від редакціі.
4.16. Пам’ятайте, що гіперпосилання на цифрові публікації можуть привести вас до інших електронних медіа, які не дотримуюьтся етичного кодексу. Слідкуйте за тим, щоб посилання на інші медіа чи публікації були чітко позначені. Надавати користувачам інтерактивних послуг, інформаціі про те, як видання реєструє їх і, можливо, використовує іх інформацію про користування послугами, вважається доброю поведінкою преси.
4.17. Якщо редакція вирішить не редагувати попереднє цифрове спілкування в чаті, це має бути чітко повідомлено тим, хто має доступ до сторінок. Редакція несе особливу відповідальність за якнайшвидше видалення постів, які не відповідають Етичному кодексу.
Прийнято Норвезькою асоціацією преси: 1936, 1956, 1966, 1975, 1987, 1989, 1990, 1994, 2001, 2005, 2007, 2013, 2015 і 2020 (01.01.2021).